І
Усе живе приречене на смерть.
Такі закони видимого світу.
Що́ суще переповнює ущерть,
те́ має і себе кудись подіти.
ІІ
Агонізує оргія бариг.
Імперію руйнують «майдануті».
Історії не вистачає тих,
кому пряма дорога у майбутнє.
Та маємо наразі те, що є –
лакеї сатани у нашій хаті,
щоб Україну мали за своє
по черзі голомозі і вусаті.
ІІІ
О, ми ще пам'ятаємо казки
дитячі мученого краю,
аби ми забували матюки
якогось комуняки-вертухая.
Але і досі ще ведуть кудись
старі комедіанти шалапутні
нову колону партії лакиз
аж поки засміємося на кутні.
Регоче булька, поки черевик
іде на дно... соломинки немає...
Поезія Езопа виживає
і більшає паяців і базік...
Та українська мова – не язик
і нація на це ще уповає.