|
Пишу, пишу, немов малюю,
Живу тепер неначе в сні,
Бо знаю добре, що не чують
Мене вже друзі на землі.
Одні пішли із того світу,
Другі подались в ходаки,
Треті забули заповіту,
Хоча вони й не дураки.
Отих померлих пам’ятаю
Й молюсь за душі їхніх тіл,
Других, напевно й не впізнаю
І їх палаців й їхній стіл.
Вони змінилися і духом,
Багаті стали, ще й взірцем,
Усе зробили одним рухом,
Напевно з мудрим папірцем.
Забрали фабрики, заводи,
У бізнесмени подались;
Дивлюсь вже землі, навіть води
У їхній власності знялись.
Вони, вони – то є еліта
І в Україні – всі вершки,
Для них замало весни й літа,
Забрали б снігу і в зими.
Ох, як міняються ті люди
І як черствіє їх душа,
Не бачать цвіту скрізь і всюди,
Для них багатство – то мета.
Та, хай би так, як би то чесно –
У праці, в поті, у борні,
А то людське для них воскресло,
Таке не бачив я й у сні.
Прибрали все, як своє кровне,
Забули зовсім про народ,
Хоч на паперах і умовне,
На них нема ніяких квот.
Було державне – стало наше,
Був колектив – тепер є пшик;
Для них усе, усе є ласе,
Скрізь їхні фірми, їх ярлик.
А ви живіть і дуйте в дуло,
Вони господарі – пани…
Невже в Країні все поснуло,
Щоб так державу розтягли.
Та ні, я вірю в наші сили
І вірю в молодих людей,
Вони ще візьмуть в руки вили
Й повикидають фарисей.
Ні, я не кличу – ні до крові,
Ані погрому на людей,
Кару почують в нашій мові,
Якщо зійде наш Прометей.
Він прочита на площі вирок
Для тих фарбованих зірок
І аж тоді потруть затилок,
Що аж посиплеться пісок.
Так, можеш бути ти багатий, –
Живи, працюй, трудись, та знай,
І мусиш добре пам’ятати,
Що й для людей є рідний край.
Вона, Вітчизна – рідна мати,
Для всіх народів і дітей;
Нам треба жити і кохатись
Й молити Бога ніч і день,
Щоб зберегти її багатство,
Її простори і красу,
Трудитись в мирі і у багатстві,
Її любити, як сім’ю.
ID:
882242
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 09.07.2020 11:21:37
© дата внесення змiн: 09.07.2020 11:21:37
автор: Дашавський поет
Вкажіть причину вашої скарги
|
