Холодна ніч – немов остання –
Не вщухне вітер ні на мить,
А чорна неба оксамить
Не зичить дневі починання.
Зоріє небо навісне
Очима з сполохами криги.
Мене – закутого в вериги –
Цей погляд зимний геть жене.
Лише непевний манівець
Веде в яри і нетрі дикі.
Нічних птахів протяжні крики
Надію зводять нанівець.
Обабіч мене лисі гори,
Де відьми чинять шабаші.
Зі мною поруч – ні душі –
Ніхто цю темряву не зборе.
Ця дивна ніч, осіння ніч
Тривоги й захвату всесвітом,
Коли вже промайнуло літо,
На мене дивиться – віч-в-віч.
