Такої щедрої роси
Давно мені не дарували…
Дзвінкі пташині голоси
Зненацька спокій мій украли.
Вони несуть мене туди,
Де мріям і стежинам тісно,
Де буйно-спінені сади –
Лиш увертюрою до пісні.
Де стрімко-молоді вітри,
Де зорі – лиш для нас з тобою,
Де серце – юний пілігрим
Здається ніжності без бою.
То був наш незабутній рай –
Весна, освідчення, зізнання.
І хто у нас його украв –
Гадатиму і в мить останню.
…Отак травневий карнавал
Ударив пальцями по струнах.
І згадка – ось вона, жива,
Закохана і вічно-юна.
сподобалась травнева увертюра 
