Щоб у цьому світі
Жить, - не існувать,
Треба в верховітті
Сонце малювать.
Бо ми душу маєм,
Тіло і "пальтрет",
Хоч життя складає
Свій приоритет.
Якщо маєш тіло,
Де душі нема,
Від так, зрозуміло,
Живеш ти дарма.
Світами блукаєш
І живеш як вовк -
То й сам, певно, знаєш
Який з цього толк.
А коли грудаста
Жде тебе з дітьми,
Де кицька пухнаста
Спить під ворітьми,
Й душу роздирають
Вправні солов'ї,
Й дітки зустрічають,
(Може й не твої),
Вмить душа і тіло
Вийдуть із полону,
Й намалюють вміло
Не лице - ікону.
Й щастям освятиться
Мрія в небесах,
Й стане в світ проситься
Пісня в голосах.
