Гіперсолодка абстракція болю скарифікує нервові клітини,
Нескінченна стратифікація волі призводить тільки до одного - до стимулу.
Ми піднімаємось з колін, виринаючи з абсурду безголово склепаної Матриці,
Ми вириваємо з вен дроти, щоб подивитись в очі системі-зрадниці.
Нас небагато - тих, хто наважився позбутись вшитих у мозок датчиків;
Тих, хто засумнівався в собі, в тому, що мало б для нас усе значити;
Тих, хто встає і діє, хто нехтує закарбованими в мозок постулатами:
Ми вже давно вигнанці, місце нам одне є - за псевдоіснуючими гратами.
Нас небагато, та прибуває, і все більше не вірять в фальшиві уявлення.
Ми ідемо вперед - беззбройні, та впевнені, цілісні, а не з шматочків складені;
Ми ідемо вперед, бо знаємо - правда в руках тих, хто за неї готовий стояти.
Безголова Матриця впаде, і вже не ми потрапимо за цілком реальні грати.
