Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Котигорошко: Як жаль ( з архівів) - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Білоозерянська Чайка, 22.05.2020 - 19:51
дуже трепетний твір:"Такі близькі і, водночас, такі далекі…" Дуже гарно
Котигорошко відповів на коментар Білоозерянська Чайка, 23.05.2020 - 00:57
Дякую) Рідко таке кажу про свої твори, але - один з моїх улюблених.
Вчительський терикон, 12.04.2020 - 14:57
Лірично та щемно..Сподіваюся, лелеки все ж таки прилетять. Гарно написано Котигорошко відповів на коментар Вчительський терикон, 13.04.2020 - 01:02
Лелеки завжди прилітають навесні) Дякую Вам щиро
Ulcus, 12.03.2020 - 18:21
очі заплющ - і щастя своє побачишщастя реальне, та тільки чомусь не тут доля твоя таланна, та все ж ледача бо не спішить вивільнятись від зайвих пут відстані, час, відкладини десь на потім щастя-заначка лежить чи кудись біжить ділить терпіння, губить десяті, соті то відступає, то тулиться на межі тепле, хороше, любе, близьке-далеке вже би горнув, обвивався б, мов дикий плющ впився б в уста вустами, так міцно й легко бажане - поруч, лиш очі свої заплющ... Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 30.04.2020 - 01:49
жаль чи не жаль, та... піти би у ліс із жалЯми, попелом сірим розвіяти, к бісу, печаль, стіни чи прірви, чи що там іще поміж нами - сіті, полуда чи виткана кимось вуаль? рвати у клоччя, палити, дірявлячи шкіру, (ніби то в шкірі сховались причини жалю ) десь під пеньком поховати і чорне, і сіре, свиснути дзвінко і крикнути гучно - Люблю! Ulcus відповів на коментар Котигорошко, 30.04.2020 - 08:24
мабуть, не жаль... за чим там нам жаліти? що не вдалася чергова весна? чи знов на перше схоже шосте літо? чи що любов зробилася пісна? мабуть, не жаль. пройти, переступити перегорнути жовті сторінки просіяти усе крізь долі сито і випити із забуття ріки а потім, кажуть, можна жити далі отримати новий і чистий шанс без жалю і без прикрощів печалі та в тім житті уже не буде нас Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 02.05.2020 - 01:43
не буде нас? чи й справді то халепа?чи, може, то на спокій справжній шанс? і світ не буде кліткою чи склепом, бо ж все так просто - вже не буде нас крутитиме у спальні телевізор звичайний черговий кіносеанс, все - як завжди, а зникне тільки мізер, все - на місцях, та вже не буде нас сплітатимуться пальці в перевесла, під спинами стогнатиме матрац... засмійся зараз!!! вмерло й не воскресло, де ми були... і вже не буде нас Ulcus відповів на коментар Котигорошко, 02.05.2020 - 09:46
забути все, напитися із Летиі порізно бродити по землі чужими знов, і кожному секретів колекції набрати немалі і знову, ненароком мов, зустрітись привіт! - привіт! - Горпинка! - я Степан! -я - незаміжня, склалось так... бездітна -і я... дорослий, але досі сам -чудний такий... навіщо окуляри? здається, сонця вже давно нема?.. -а так зручніш дивитися на хмари, невже не намагалася? дарма... -а в мене персик є засохлий на городі... -пообрізати треба, бо замерз.. -і кіт старий прибивсь... рудий, голодний -годуй його... - а ще розквітнув без -люблю, як пахне... - я люблю нарциси -я порпатись люблю у двигунах -у мене акварелі живописні -а я не розумію смак вина -ми різні... - в чомусь таки схожі -до завтра? - ти усе-таки прийдеш? незвідані шляхи, як кажуть, Божі і забуття із Лети дивне теж не звинуватиш мене в плагіаті? Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 03.05.2020 - 01:23
усе б - ніщо, але немає Лети,нема й не буде іншого життя, чи Бог, чи біс... та хтось же недогледів, і вже нам не пізнати забуття ми надто різні, та наскрізь пророслі один в одному, склалось якось так, ми вже не юні, а давно дорослі, й інакше не обернеться ніяк нам страшно бути й ще страшніш - не бути, нам легше відкладати "на колись", чи ми слабкі... чи то любові пута іще не надто міцно заплелись? ми знаємо, що разом бути важко, що час - то надто невблаганний кат, ось так й зависли в двох в одній розтяжці - смичок вперед і два смички назад знов два вперед... та ні, вона не прісна, ота любов - солодка та гірка, уже й заплутались чи разом, чи нарізно судилось нам втинати гопака... Горпинка, кажеш? Най буду Степаном, нехай - Тарасом,Петриком, Стецьком... хіба ж в тім суть - чи майновитим паном, чи - посполитим, майже жебраком? немає Лети, люба, та й - не треба, хіба ж бо наше щастя в забутті? мабуть, що нас таки торкнулась Геба і хто ж там зна усі її путі... Катерина Собова, 11.03.2020 - 18:10
Якщо дуже захотіти, буде кохання і дім, якого не обминуть лелеки!
Котигорошко відповів на коментар Катерина Собова, 12.03.2020 - 01:10
Дякую вам, Катерино Саме так і буде
|
|
|