|
САМОТНЯ СТАРІСТЬ
Напів сиротою росла... Шанувала, хліб...
Знайшла ,собі сироту вона до пари.
Жили, душа в душу... Tа й життя не мід
Сяяло, сонце... і були чорні хмари.
Пролетів, так швидко час... ще й не жила
Працювала, як віл від зорі до зорі.
І молилась, була як черниця свята
Збудувала, дім... Зростила, діти малі.
І було, всяке зле і добре у житті
Віра, дала сили духу... пройти ,свій шлях.
День, у день -надією жила на кращі дні
І Бог, давав розуму... літала, як птах.
І груз-проблем, несла на своїх плечах
Залишилась, вдовою у молоді роки.
Та втому, свою губила вона у снах
Вставала, орала, сіяла золоті лани.
Підросли, діточки -розійшлися у світ
Віддавала, до останньої копійки все їм.
То молочко, то гуску ,то картоплі міх...
Напекла ,наварила, догождала всім...
Господиня... Mала, золоті руки-
Вчила ,дітей любити Бога... Dо праці
А на старість, лишилась сама... I муки-
І солодкий чай, не гріє душу у таці.
Кому, ти потрібна немічна, стара?...
Як до заходу сонця скотився твій день.
Діти, далеко- далеко... в очах сльоза...
Самотність ,глоде душу як мігрень.
Поміж людей, сусідів розраду шукає
щоб ліки ,їй доставили з міста.
І в саду ,із соловейком розмовляє
і слухає, як шелестить зелене листя.
Зима ,замела снігами стежки до хати
і вже сил ,немає відмести їх до воріт.
У віконці ,чекає дітей стара мати
і хто, її приголубить на старості літ.
М ЧАЙКІВЧАНКА
ID:
863714
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 05.02.2020 00:01:20
© дата внесення змiн: 05.02.2020 00:02:02
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
Хочеться вірити, що за тим кадром на малюнку - родина.
щоб старість була в радість! 
