І на небесах, помиляються Боги
В зимі ,лиє дощ замість білого снігу .
А коли прийде, весна щоб цвіли сади
Мете ,заметіль... і невидно, божого світу.
І на небесах, помиляються Боги...
Випадково злучають різні долі.
І сходять ,із орбіти зі шляху зірки
Зійдуться ,а потім страждають у любові.
Ідемо ,в нікуди ...шукаєм, сенс життя
Босоніж, по -стерні... на плечах, тяжіння.
Блукає, у пустині втомлена душа
Над головою, туман -чаїне квиління.
Безпомічні ,слабкі втрачаємо надію
Пливе ,проти течії корабель в нікуди...
Відцвітають, літа як весна квітка лелія
Відшумить, наше літо... і жнемо плоди.
М ЧАЙКІВЧАНКА
