Per aspera ad astra
Трембітали трембіти, сповіщали Біду,
вже ніколи кохана в рідний дім не прийду,
захищав від навали, вас на рідній землі,
та життя обірвали, вороги-москалі.
Вам у спадок залишив, полонини і гори,
найдорожче віддав, щоб не знали ви горя,
щоби вільна була, і цвіла Україна,
пам’ятали щоб рідні про батька і сина.
Ми в дорозі до Раю, бо вже в Пеклі були,
де всі кола пройшли, крок за кроком,
промінь світла веде у Всесвітній імлі,
щоб не збились з шляху ненароком..
Шлях незнаний, крізь Терни, до далеких зірок,
де ми станемо самі Надновими Зірками,
поза сумнівів все, прийме нас Господь Бог,
до Небесного Війська, він був поруч із нами.
Трембітали трембіти, сповіщали Біду,
вже ніколи кохана в рідний дім не прийду,
захищав від навали, вас на рідній землі,
та життя обірвали, вороги-москалі.
ID:
861168
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 13.01.2020 14:50:15
© дата внесення змiн: 13.01.2020 14:50:15
автор: Harry Nokkard
Вкажіть причину вашої скарги
|
