виходжу з під’їзду очі униз
головне не дивитись в обличчя
звідусіль відчуваю затаєний тиск
хоч нікому нічого не зичу
навперейми за мною назустріч і геть
хтось іде поспішає торкає
заховатись від тиску не можу ніде
й порятунку мені вже немає
зціпив зуби і губи щільніше стулив
лише крила на носі тріпочуть
і шия не хоче піднять голови
і вуха вже слухать не хочуть
а от ноги нагадують ножиць клішню
нарізають своє ремесло
це вони як здурілі збрели в маячню
проміняти на місто село
***
