Забудь мене і згадуй кожні ночі..
Без тебе я - не я. Я шаленію.
Сховай від мене свої очі,
милі очі..
від них безсовісно п’янію .
І ти проходиш мимо, мов цариця..
шинель твоя волочиться землею.
В моїх долонях жар іскриться,
тріскається, злиться
й освітлює нічну алею.
А ти й пішла і знову згордувала..
Лиш шаруділо листя під ногами..
на землю з неба зірка впала
й перед тобою засіяла..
скувала шлях мій ланцюгами.
Повіяв вітер і твоє волосся
немов моя душа затрепотіла..
бажання мабуть вже збулося,
відчути його довелося,
тай ти цього не захотіла.
Здавалось сенсу більш немає
і що того так не судиться..
бо ж день за днями пролітає,
надіє тухне, відмирає..
У цім житті вже не сидиться.
