Гудуть гаї - бурхлива осінь мре.
Її не спинять приморозки вчені.
Їх ковдри ранок інієм пере..
І перший холод гріється у вені
Останній холод не прийде -
дарма.
Він вічний доки дихають живі..
Усе летить найшвидше..
Не зима..
Її, бо наші ноги на траві.
Її, бо наші ноги на пісках
тривають варту диханням схолоди.
Мені так холодно, що вени у мізках
тремтять думками більшість з нас уроди.
І скільки сміху, скільки насолоди:
в того, як хутро тепле обіймає.
Уроди, з всяких всюд – уроди,
а неурод над тим усім страждає.
