Мандрую подумки, навмання,
Крізь кілометри, години, дні
Туди, де хлопчик моє ім’я
Виводив крейдою на стіні.
Такий серйозний, піднявши брів,
Як в заголовках газетних шпальт,
Писав про те, що мене любив,
І крейда сипалась на асфальт.
Чи він чекає на мене ще
Той хлопчик, з усмішкою весни?
Хай напис змило давно дощем,
Та не із пам’яті – зі стіни.
