Стара мати зажурилась,
Як воно буде?
Хто мене в роки останні,
Згодом поведе?
Син не буде й не захоче ,
Йому нема як.
Скаже : « Мамо, нема часу.
Я ж не одинак.
В мене є причин багато :
Хата і сім’я.
День і ніч про це я дбаю,
Заробляю я.
А невісточка свекруху,
буде поважать.
Але матінку свою,
Буде доглядать.
На дочку одна надія,
Так воно і є.
Доглядатиме матусю,
Щастячко моє!
Повно справ своїх у неї:
Варить і пече.
Коли треба допоможе,
Підставить плече.
Хоч у неї діти, внуки,
Чоловік - родина.
Та для матері завжди,
Знайдеться година.
Жіноче щастя.
Гарно написали! Так воно віками видеться,що донька швидше матінці всміхнеться. 
