У нашій книзі про життя,
Вже сторінок кількох немає,
Та біль й донині серце крає,
Так ніби є ще вороття.
Так, начеб ще жива любов,
Немовби сплетені дві долі,
Й надія (вдячність Божій волі),
Живе в словах ще молитов.
Грааль кохання не святий…
Ми кожен день сувій-щоденник
І шлях земний такий стражденний,
Знов починали, як новий.
І пили вкотре з чаші вдвох,
Раділи кожному світанку,
А потім до нового ранку,
Вбивали за добу любов...
Цінити день, цінити мить,
Життя цінити і кохання,
Аби в щоденник долі зрання,
Знов не писати, як болить.