|
Вповзла у душі заздрість, як змія,
Коли Адам і Єва дали згоду,
Звеличити над Богом горде "я",
Придбати щоб диявола природу.
Придбали заздрість, ненависть, брехню,
І вирок "смерть за гріх" - усі придбали,
До здійснення вердикту - метушню,
Це те, що від свавілля ми набрали.
Диявол в душі заздрістю заліз,
А разом з заздрістю і смерть залізла,
І на Творця, і на творіння злість,
Тому із наших душ назовні лізе.
Бо заздрість, як ракети типу "град",
Прицільно в кожну душу вилітають,
Їх може запускати в брата брат,
Що, ніби Каїн Авеля вбивають.
В скандалах, війнах, підступах, плітках,
Одне коріння - заздрість душогуба,
Хто душі вчить, що сенс життя - в грошах,
Без них "на полку можна класти зуби".
Із рабства заздрощі Своїм життям
Всіх викупив Христос, щоб в душі влити,
Святі, безсмертні, райські почуття,
Що сили надають, як Бог, любити!
Ключ у Христа від вічного життя,
При покаянні - дУші Він впускає
До раю, де "люблю" серцебиття,
Де заздрості і зрадників немає.
Та вийти з рабства смертного гріха
Душі Спаситель душу не примусить,
Любов, чи заздрість, скромність, чи пиха,
Душа обрати добровільно мусить.
Час визнати нам істину просту:
Не любить заздрість, а любов не заздрить,
Й довірити навік душі Христу,
Хто їх, як люблячий Господь, не зрадить!
Спасителю ми рідні, чи чужі,
І рішення яке душа приймає:
Чи зрадити Спасителя душі,
Чи, ніби тінь, іти за Ним до раю❓❓❓
МЕТУШНЯ — поспішний, безладний рух; дріб язкові турботи; шум, пов язаний із цією дією
ЛІЗТИ - пересуватися по поверхні всім тілом (про плазунів); плазувати.
"Покласти зуби на полицю» - це означає голодувати, бідувати, тобто не мати чогось пожувати.
ПИХА, гординя — неналежне почуття власної вищості, кращості; невідповідна самооцінка, погорда, зарозумілість, зазнайство.
####################
Кто чёрною зовёт её, кто белою,
Да, хоть, её всемя цветами назови,
Ведь, дьявола дела с желаньем делает,
Зависть была и есть - антонимом любви.
Вложила, ведь, она нож в руки Каина,
Родного брата чтоб - от зависти убил,
Над Каином бы ей не быть хозяином,
Родителей своих, когда бы он любил.
И предала Христа - зависть священников
В руки Пилата, чтоб безбожный суд свершил,
Проконсул злой узрел в них суть - изменников
Законов Божьих, что вещают - не грешить.
Веру узрел Пилат их лицемерную,
Что ненавистью вдруг, "как шило из мешка",
К их Богу, Кто им дал закономерности,
Чтоб распознать, где суть - "люблю", где игрока.
Родившего любя, - любить Рождённого,
Незыблемый Закон, что дал Творец,
Любовью, ведь, Его мы сотворённые,
Чтоб ритм "люблю, как Бог" - был ритмом для сердец!
Закон прольёт свой свет на отношения:
И с Богом - во Христе, и с близкими людьми:
В них зависть - дьявол виден в проявлении,
Иль Искупитель душ в силе святой любви?
***
"шила в мешке не утаишь" -обманывать бесполезно, тайное станет явным, рано или поздно, высунется наружу.
################
Завистливый дьявол восстал на Творца,
И нас соблазнил съесть плоды своеволья,
И зависть вползла, как змея, к нам в сердца,
Уча нарушать жизнь Создавшего волю.
Трон сердца отдав Победившему смерть,
Почувствуем силу победы над смертью,
Ведь места змея уж не будет иметь
В сердцах, что доверились Богу, как дети!
ID:
837703
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.06.2019 14:39:07
© дата внесення змiн: 07.11.2024 17:56:42
автор: Ведомая любовью
Вкажіть причину вашої скарги
|
