Дозрівають рими на деревах,
Слів луна стихає у гілках.
Я рядки тримаю у руках
З присмаком печалі металевим.
А весна буяє та цвіте,
Наче хоче заспокоїть серце.
Дійсність жалить свіжим гострим перцем,
Краплі сліз лягають на лице.
Не можливо «сон» розвіять вітром,
Вимкнути як світло чи мотор.
Не знеструмить наче монітор,
Не злякати зойком або криком.
Буде так, як буде. Тільки крок
До уроків долі непростої.
Адже будем поруч ми з тобою,
Тож торкнутись зможемо зірок…
21.05.2019
