Присвячую Кравченку Євгену Анатолійовичу (13.09.1991.- 31.01.2015.) (Посмертно). Призваний за мобілізацією 24 квітня 2014-го, командир відділення — командир БМП 1-ї мотопіхотної роти, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1».
З травня- червня 2014-го брав участь в бойових діях на сході України, зокрема, у боях за Дебальцеве.
31 січня 2015-го у бою 1302 на блокпосту міста Вуглегірськ зазнав поранення, несумісного з життям. Під час евакуації до Артемівської лікарні помер від значної втрати крові.
Похований на чернігівському кладовищі Яцево.
Він був молодшим сином у сім’ї
І радістю для брата, тата, мами.
Звіряв по них він кроки всі свої.
На жаль, немає Жені вже між нами.
Красивий, мужній, добрий, молодий –
Таким його усі запам’ятали –
Грозою часто був і для орди,
Коли снаряди з БМП літали.
Але був Вуглегірськ. На блокпосту
Дві тисячі п’ятнадцятого року
Вогонь життя його від ран потух.
Шкода, що шлях його був закоротким.
Йому б ще жити й жити, і цвісти,
Та на війні життя – єдина плата.
Спинилось його серце в двадцять три,
Й душа злетіла пташеням крилатим
У вічність. Звідти вороття нема.
Душа ж і там про Україну дбає.
Таку ніхто й ніколи не злама,
У цім переконалася зима –
Вона і матінка іще за ним ридають.
29.04.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
