Якби було на Олімпі місце,
То на ньому б правив ти,
Споглядав би десь-там з неба,
Бачив все би з висоти.
Пасували б білі шати,
Золотий важкий вінок,
І убогих утішати,
Зміг би десь серед зірок.
Чув би, точно, кожне серце,
Кожну думку і печаль,
Справидливість тобі треба,
Не потерпиш ти обман,
І спускався би до винних,
Назаказвши по ділам,
Душу ніжну, сиротинну,
Не давав розбити в крах.
Зла на світі так багато,
Дуже мало чистоти,
У буденності пропав би,
Та мене почув би ти.
Я б гукала серед ночі,
Я б гукала серед дня,
Сльози лилися б дівочі,
Хоч ти там, а я твоя.
Ти б не зміг зробити й кроку,
Бо мене порвав би біль,
Якби зник в тумані знову,
Я б лишилась серед злив.
На Олімпі чи без нього,
Та доріжка в нас одна,
Білих шат тобі не треба,
Щоб творити чудеса.
дякую Вам, Ніночко 
Тепла і чудес! 
