Все без змін,
і без голосу
й серцебиття,
Тиша тиші співає своє одкровення,
закупорити глибоко тихе виття,
щоб зірватись, зрівнятись , сягнути спасення.
Все без жертв,
і без драм,
і без сліз.
Лише крапка.
Мертво - намертво стало в пустій квартирі ,
стоїть уже місяць твоя філіжанка
без кави, розмов й зізнань типу щирих.
Все без крику,
без болю,
без рим,
без Лю...
Наші вірші , мабуть, добігають фінішу.
Ти десь там , я десь тут,
й відчайдушне "Люблю.."
колись-то зробило б мене
щасливішою.....
Колюче і якесь стирильно-хірургічне відчуття самотності...наче, як без натяку навіть на найменший шанс. Просто без шансів для минулого. Емоційно - дуже сильний вірш!
дорога любителько кави
я назву спочатку переклав з польської
думаю який бузок на снігу
але у вірші не про це...
нехай те що прагнеш реалізується щастям