Я не люблю розмов про все і ні про що,
А хочу словом запалити очі,
Серця зачарувати всім віршом,
Адже поет – душі людської зодчий.
Я не люблю зарозумілих фраз,
Бо тільки простота – найбільша цінність –
Цьому навчав Великий наш Тарас.
Писати просто маю в собі смілість.
Я не люблю, коли туманяться думки,
І їх не кожен може зрозуміти…
Поезія повинна жить віки,
Дорослі щоб впивались нею й діти.
2.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
Я не люблю, коли туманяться думки,
І їх не кожен може зрозуміти…
Поезія повинна жить віки, А мені нещодавно один сучасний поет казав, що в поезії обов’язково має бути підтекст, а сама поезія, як ребус, який треба розгадувати, а без цього, то й не поезія. Ну, я почитала його вірші, десь п’яток підряд і, скажу чесно, мою голову від додумування сюжетного змісту стало переклинювати...чи то я не від такої глибокодумної поезії...
Поезія повинна жить віки,
Дорослі щоб впивались нею й діти.
Всього два рядочки,а так влучно сказано в них
і про поетесу, і про іі вірші,і про оту неземну
тяжку ношу заради якоі живе душа поетеси.
Стисло, просто, зрозуміло і гарно.Дуже гарно.