КОЗАЦЬКА МОГИЛА ЗАПАЛЮЄ ВОГНІ!
Стоїть могила, травами сповита,
Немов чекає кого вдалині
З того села, де колосилось жито,
І де співала мати нам пісні.
Ой ті пісні, не можна їх забути
Мов квітом душу огортали враз,
Ой ті пісні, Вкраїнськая молитва,
Яка ще й досі захищає нас.
Стоїть могила серед степу, мріє,
Вже й сонце горне крила до землі.
І вся могила раптом зломеніє,
То козаки запалюють вогні!
Ой запаліть, щоб сяяло здалека,
І гучно щоб пороги загули
І зранку у село старе, лелекі
Дитячий сміх і волю принесли!
(Анфіса Букреєва)
