Над селом знов: «Курли-и-и…» –
Високо покричали лелеки.
Я шептала: «Коли-и-и?»
А тепер ви вернулись здалека.
Там на самім краю
Ви крізь сни мої знов прилетіли.
Я ж маленька стою,
Вас вітаю щосили.
В лісі п’ють тишину
Із берізок дитячі октави
І летять вдалину
Вже десь близького літа забави.
Білий цвіт у селі.
Вже й від вишні жасмин розцвітає,
А ми діти малі
Чарівного поліського краю.
Буде радість у нас
І конвалій дзвіночки пахнисті,
І дитинство, що раз
Відкриває нам очі барвисті.