| |
| Зараз на сайті - 1 |
|
Немає нікого ;(...
|
| Перевірка розміру |
|
|
|
honeypot
|
ЗІРКА - АЙСТРА (легенда)
Любі читачі! Пропоную Вашій увазі свій виклад легенди, яку нещодавно опублікували на сайті поетичного клубу автори: Олег Требухівський та Неоніла Гуменюк. Я висловлюю їм сердечну вдячність за їх роботу!
Ось їхня публікація:
Зірка-айстра
Тоді, коли літо вітається з осінню, розквітають айстри.Стою,милуюся цими барвистими квітами і пригадую,як колись бабуся розповідала одну дуже цікаву легенду. ...Десь високо-високо в небі панувало зоряне царство.Головною тут була Зірка-Мати.Мала вона багато дочок-Зірочок.Гуляли вони небесними просторами, поки Сонце спало.А коли Небесне Світило посилало своїх гінців-промінців на Землю,тоді у зірковому царстві всі відпочивали. Під час чергової прогулянки одна з дочок-Зірочок відділилася від гурту своїх сестер і полетіла майже до самої Землі.Побачила там красеня-хлопця,який сидів біля річки і грав на флейті.Гра так сподобалася Зіронці,що їй захотілося ближче познайомитися з музикантом. Коли вона сказала про це матері,та спочатку не погодилася відпустити.Але донька так вмовляла неньку,що та врешті здалася, дозволила відвідати Землю,тільки з однією умовою:повернутись повинна у визначений час,поки прокинеться Сонце. Донька пообіцяла вчасно повернутися і стрілою помчала на Землю до річки,де юнак знову грав на флейті.Музика так зачарувала Зірку, що вона геть забула про свою обіцянку.А коли згадала,було уже пізно.Сонячні промінці вже стрибали по траві,по деревах,віддзеркалювали у чистому річковому плесі.Ось тоді й перетворилася вона на квітку,яку люди й досі називають айстрою. Вночі,коли зірки мандрують небесними шляхами,їхня сестра дивиться на них здалеку.Але не шкодує про те,що не зможе біьше зустрітися ні з матір"ю-Зікою,ні з сестрами-Зірочками.Мелодія кохання настільки полонила ніжне серденько зірки-айстри,що вона ладна слухати її цілу вічність.
ID: 686029
Рубрика: Проза
дата надходження: 27.08.2016 09:21:22
© дата внесення змiн: 27.08.2016 09:24:03
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський
Мені подобається 8 голоса(ів)
Попередній твір Наступний твір
Перейти на сторінку автора
Додати в обране Роздрукувати
ЗІРКА-АЙСТРА
(легенда)
Сонце спало, а тим часом
По небесному просторі
Вийшли дітки погуляти
Пуст унки – сестрички-Зорі.
Мати Зірка наглядала
Аби хтось не вліз у шкоду
Й потихеньку вимітала
Хмари пилу із господи.
Хоч була вона цариця,
Та трудитися любила.
Тож у неї, як годиться,
Було завжди все до діла.
Нагуляються дівчатка,
Тай тікають у палати
Бо руде кошлате Сонце
Встане світ обігрівати.
Так бувало цілу вічність
Та одного разу сталось
Те, на що Матуся-Зірка
Аж ніяк не сподівалась:
Одна Зіронька-сестричка
Віід своїх сестер відбилась
І біля Землі весною
Випадково опинилась.
І почула: ніжна флейта
Про кохання пісню грає
І дівоче серце Зірки
Невідомим щемом крає
А то красень-парубійко
Вийшов з дому в гай зелений
І на флейті вправно й дзвінко
Витинає дивні трелі.
І до того вподобала
Зірка пісню цю чудову
Що послухати музику
Захотіла вона знову.
Просить маму: мамцю мила
Дозволь до Землі злітати
Щоб над парубком красивим
В гіллі дуба постояти
Щоб почути дивну пісню
Яку файний красень грає
І яка дівоче серце
Незбагненим щемом крає.
Ні, дитино, не дозволю!
Ми – Зірки! А то лиш люди
Як залишишся із ними
Нещаслива завжди будеш.
Не залишусь! Обіцяю
Повернутися завчасно
Ну, дозволь, матусю, люба!
Та мелодія – прекрасна!
Хочу ще її послухать
Хоч хвилинку, хоч разочок!
Ну, дозволь! - і відпустила
Мати-Зірка одну з дочок.
Та стрілою полетіла
До землі, де над рікою
Грав юнак чарівну пісню
Про бентегу неспокою
Про глибокі карі очі
Про дівочі чорні брови
Про діброву, яка тоне
В морі першої любові!
Полонила пісня Зірку
Та настільки, аж небога
Геть забула все на світі
А вернутись вже незмога
Бо вже промінці по травах,
По деревах застрибали
Віддзеркалились у плесі,
Тай чимдуж злетіли далі!..
А що ж зірка? Ковдра ночі
Від проміння не закрила
Тож вона на гарну квітку
В мить одну перетворилась.
Її Айстрою назвали.
А безхмарними ночами
Вона дивиться, як сестри
Ходять в гурті коло мами
Та від того, що із ними
Вже не буде - не жалкує.
Бо Мелодію Кохання
Цілу вічність серцем чує!
26.10.2018
ID:
811365
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 26.10.2018 10:25:52
© дата внесення змiн: 26.10.2018 10:25:52
автор: dovgiy
Вкажіть причину вашої скарги
|
|
| В Обране додали: |
Олекса Удайко, Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, геометрія |
| Прочитаний усіма відвідувачами (421) |
| В тому числі авторами сайту (11) показати авторів |
| NikitTa, Калинонька, Олекса Удайко, Жора Гарпунов, Амадей, яся, геометрія, Микола Холодов, Віктор Ох, Ганна Верес, Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський |
| Середня оцінка поета: 5.00 |
Середня оцінка читача: 5.00 |
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ
Надзвичайно приємно читати такий чудовий поетичний переспів мого твору.Щирі вдячності слова.  
 Прекрасний твір, пане Петре!
Дякую, пане Миколо!
 
 ...це так! Цнота росте з роками... 
 Чарівно і ніжно
Дякую Вам!
|
|
| ДО ВУС синоніми |
Знайти несловникові синоніми до слова: візавіПод Сукно: - ти Знайти несловникові синоніми до слова: візавіПод Сукно: - ви Знайти несловникові синоніми до слова: візавіПод Сукно: - ти Знайти несловникові синоніми до слова: візавіEnol: - Синонім до слова: говоритиSvetoviya: - Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати. Синонім до слова: Вірнийгеометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,... Синонім до слова: Вірнийгеометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
|
|
|
Нові твори |
|
|
|
|
Обрати твори за період:
|
|
