ПРОРОЦТВО ОТАМАНА, ІВАНА СІРКА
-Ой підкажи, Іван Сірко як знищить ту падлюку,
-Допоможи нам, Отамане, розчавить ту гадюку!
Козак всміхнувся – а тиран у пеклі вже палає,
- Скажи ж ще, Батько-отаман, Чи є де є щастя в Раї?
Як сонце у степу, святе, над річкою сідало:
Де козак йшов – там смерть страшна. На ворога чегала
Ой де козак пускав коня, - там травоньки хилились,
А де дівчину обіймав - лелеченьки гніздились.
Сів на могилі, раду мав з вітрами та ярами,
З байраками глибокими, та з Дідами–дубами
Орел у небі закружляв, як люлька закурила
Душа ж отамана, мов чайка, заплакала, занила.
То..
як заплакала душа
- грім вдарив над рікою:
«- Нема мені
на цій землі
століттями спокою!
За що боролися? – оте «міняли» зруйнували!
Аби ж вони
бодай повагу до України мали…!
Керують Вами не оті, що керувати мають.
У самоті
і бідноті
матусі помирають..
А Слава де?
Вона отам – де молоді могили!
Її в могилах
у котлах,
від світу схоронили.
Ой не сховати,
не забрати Вам тую Славу, Волю..
Шкода лише мені падлюк.
Не чуть свою долю..» -
Сказав отаман та й замовк, лиш чайки реготали.
"Прокинься, Діде, пробудися!" - Ревучий, закликали!
А хто це чув чи заспівав, чи прочитав тихенько -
Той щастя матиме ,
якщо...
пече від слів серденько.
Автор Анфіса Букреєва-Стефко
