Хіба можна обійняти осінь?!
Барви листя? Музику дощу?
Коли вона, розпустивши коси,
Каже: танцем вас пригощу …
І від тої жіночої вроди
Розливаються ріки, ховаються стіни,
І від тої юної свободи
Плаче серце такої України …
Що неначе дитина дивилась,
Як та осінь навколо крутилась,
Тут пробачила, там розізлилась,
Тут з вітрами шалено любилась …
Так багато всього у цій жінці,
Що багатством своїм поділилась.
На старенькій забутій платівці
Серед звуків і листя крутилась …
Зупинилась раптово, чарівна,
І розкрила до тебе обійми,
Полонила віршами своїми,
Не бувають вірші нічиїми …