Проводжаючи в дорогу,
На хвилину пригорнись, –
І цілуй іще живого,
А не мертвого, колись.
Щоб сьогодні поміж нами
Порожнечі не було, –
Доторкнись до губ губами
І зігрій сльози теплом.
Поцілуй, неначе вперше, –
Із надіями і в строк, –
І відразу стане менше
Насторожених думок.
Поцілуй ще за порогом,
Проведи на край села, –
І шепни у спину: “З богом!..”,
Раз чекати присягла…
Віктор Кучерук.
Пригорнися на хвилину
Чи на декілька хвилин,
Час біжить — нема зупину,
Тільки поряд... вже один.
Жив, кохав і... враз — небіжчик
У труні, холодний весь...
І уже твій новий ліфчик
Й те що в ньому — мені десь.
А бувало: проводжала
І тулилась до грудей,
І було тоді немало
До "подальшого" ідей...
Неохоче цілувала —
То сторонні, брак часу...
Обцілованого мало,
На той світ себе несу...
Поки не дійшло до того,
Щоб прогнози ці збулись,
Ти цілуй мене живого,
А не мертвого колись.
І нічого тут реготати, Роман Дмитрович вже пэять хвилин не цілований!!!
