Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: СТОЮ ОДНА У ТИШИНІ… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олеся Лісова, 26.08.2018 - 12:55
Радію тому,що у Вашому житті було таке кохання,що його не розірвала розлука з коханим.Він живе у вашому серці.
геометрія відповів на коментар Олеся Лісова, 26.08.2018 - 15:21
Дякую,Олесю! Це не підлягає забуттю.Його сліди живуть не лише у мені, а й наших дітях і онуках...
Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 26.08.2018 - 11:02
Тепло й ніжно.Наші близькі живі,допоки в пам"яті нашій.
геометрія відповів на коментар Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 26.08.2018 - 12:21
Дякую,Ніло і Олеже!Та так же воно і є, доки живем, доти й про них пам"ятаєм...
геометрія відповів на коментар Sukhovilova, 26.08.2018 - 12:19
Дякую,Sukhovilova! Так влаштоване життя, жить без спогадів не виходить...
Світлая (Світлана Пирогова), 25.08.2018 - 23:07
Журливо...Але ж справжнє кохання надихає...Здоров*я і всього найкращого Вам!
геометрія відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 26.08.2018 - 12:14
Дякую,Світлано! Хоч і давно все те було, а спогад душу зігріває...
геометрія відповів на коментар Ольга Калина, 26.08.2018 - 12:12
Дякую,Олю! Не знаю як кому, а мені про своє пишеться легко, та ще й заспокоює...
Ксенія Вірна, 25.08.2018 - 21:02
Читала одним подихом.Відчувається Ваша біль і сила кохання. Сумно,що лишаються тільки спогади.
геометрія відповів на коментар Ксенія Вірна, 25.08.2018 - 21:46
Дякую,Ксеню! Що ж поробиш, люди не вічні,і смерть не питає дозволу...А спогади додають сили і наснаги...
Дякую,Ясю! Дитинство і юність пройшли у селі,де моя родина жила поруч у річкою,то ж і побачення були біля річки і верби.
Катерина Собова, 25.08.2018 - 18:48
Валечко, в мене - сльози на очах! Щемні, хвилюючі спогади ! Майстерно передані почуття!
геометрія відповів на коментар Катерина Собова, 25.08.2018 - 21:41
Дякую,Катюшо! Живу одна,з рідними спілкуюся в основному телефоном,молоді сусіди все більше на роботі,до поважних треба йти, а ноги ж болять, то ото як порину у спогади,та й викладу у вірш,та й у КП...Ще дякуючи інтернету багато цікавинок знаходжу...
|
|
|