Плаває риба у воді,
птахи літають над водою,
верби схилились у журбі,
а я сумую за тобою...
Стою одна біля води,
в душі і в серці сподівання,
що ти повернешся сюди,
розквітне знов наше кохання...
Хоч знаю, що даремно жду,
звідти ніхто не повертає...
Я вже не часто сюди йду,
у мене сил не вистачає...
Стою одна у тишині,
ми ж тут колись удвох стояли...
Ти про любов шептав мені,
верби і води лиш зітхали...
Немало часу вже спливло,
моє життя іде до краю,
тебе нема уже давно,
а я й тепер тебе кохаю...
І скільки часу не мине,
те що було не повернути...
Уся вода не відпливе,
не зможу я тебе забути...
Тут, біля нашої верби,
я тобі, рідний, обіцяю,
буду ховатись від журби,
лише любов не заховаю...
Коли ж засне риба в воді,
й замовкнуть птахи над водою,
сліди шукатиму й тоді,
де ми стрічалися з тобою...
Лише коли не зможу йти
я на побачення з вербою,
скажу тобі,милий,прости,
холоне серце за тобою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804382
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.08.2018
автор: геометрія