Батьківщину любіть, браття,
Не деріть її на шмаття.
Мед чужинці обіцяють…
Глянь, своїх он обдирають.
Чи ви, думаєте, ліпші?
І любитимуть вас більше?
Ой, не будьте, браття, вівці –
Не погладять по голівці.
Здеруть вовну й разом шкіру
За покірність і довіру.
А, як скаже хтось: «не знали».
То ж вам, любі, показали.
Чи потрібні ще ознаки?
Як там лізуть в сміттєбаки,
І сміття перебирають:
Може, щось хоч, відшукають?
Добре там, де нас немає.
І за дармо не буває
Обіцянок в лицеміра:
Затріщить на тобі шкіра.
Тож, провітрюй трішки мізки:
Бач, гребуть до свої миски,
А всі решта споглядають
Й слину, з голоду, ковтають.
Ту коробку вражу з хати –
Вже пора давно кидати,
І за добрий розум братись:
На брехню їх не здаватись.
Берегти свій дім, країну –
Незалежну Україну.
А всіх підлих лицемірів –
Гнати в ліс, як диких звірів!
Так, прийде нам допомога,
Як покличемо ми Бога,
І в молитвах будем щирі –
Заживемо в щасті й мирі.
Галина Яхневич.
вони скоро ліс виріжуть на продаж...
Слава Україні!!! Чудовий вірш!!!
