Вже давно не була я удома
Зачекалась родина моя
Та родина, то батьківська хата
Що осталась стояти одна.
Край дороги стоїть наче мати
Виглядає здалека дітей
Як хустиною, смутком покрита
Витираючи сльози з очей.
Бо ці очі, то вікна оселі
Потемніли з роками вони
А ті сльози,то плачуть ікони
Що остались висіть на стіні.
Приїжджайте до мене ви діти
Як колись, до батьків із доріг
Бережу я у стінах тепло їх
На подвірї їх ваш радісний сміх.
Ці доріжки, що ви протоптали
Застеляю рясним споришем
Ту криницю, що ви воду брали
Накриваю зеленим плющем.
Приїжджайте до рідних та близьких
У покої лежать за селом
Молять Бога за вас вони діти
Припадіть до них вдячно чолом.
Вже давно не була я удома
Зажурилась родина моя
Та родина, то батьківська хата
Крик душі, спогад серця вона.
