Здобутки величі людської, що для гостей безцінний скарб,
А нині жадності лихої вже не злічити сірих фарб ...
Як всілась жаба серед міста і ненаїдна аж скрипить,
Львівська громада наче кітка скрутилась вузликом і спить!
І до мишей її не тягне, нащо вовтузитись дарма,
А жаба наче панна квітне, хоч де та панна … та ж нема …
Але чомусь товпа щаслива, обшоколадилася вся.
На камеру така грайлива, за камеру - щезає в небуття …
Розбите скельце окулярів ховає справжнє почуття.
Буває, іншого немає. Буває, що не той, не та.
Боюся, раптом налякаю. Ввірвуся в райдужне життя.
Прогнати легше. Я це знаю. Бідаку - чорного кота.
