Одягнений у жовте тихий вечір
На вухо дітям шепотів казки,
Турботливо вкривав дитячі плечі
І стиха їм показував зірки.
Співав тривожно дітям колискову
Де кіт і гуси, де добро і зло
В кімнату іншу йшов і далі знову
Дивився в небо крізь прозоре скло.
Навіював він дітям сни чудові,
Де не було примар і цих жахіть,
Він відчиняв їм двері бурштинові
І захищав усі сни від страхіть.
Він лагідно вже немовля колише,
Яке також заснуло тихим сном.
Навколо них лише суцільна тиша
І тіней мерехтіння за вікном...
