Ми з часом заганяємо себе у рамки -
Обмежень тимчасових страхів,
Минулих років бачимо уламки.
Немов побита хвора птаха
Не як не можемо злетіти
У вільній вирій де немає перешкод
Щоб дихати повітрям чистим - неба
Не відчуваючи підступну перепону чи кордон.
З бажаннями, що би щось творити
З потребою відчути тільки спрагу
До перевтілень добрих, та цікаво жити
Та пошуків що до існування - блага...
Бо там внизу нам гонять порожнечу
Малюючи з себе супер героїв
Цей популізм - достав ! Від цього втечу
Хтось бачить тільки за кордоном ?
Але і там свої картини
Обмежень, установ порядків...
Живи ! Шануй свою країну
Чесноти талановитих щирих предків!
Лелека повертається додому
Де пташенят виводить , пестить...
Беріть цей приклад, хай не шкодить втома
Як птаху, у любові до свого Краю - Серцю.
