Краплина справжньої любові,
Що так хотіла дощем стати.
І дружби, що на ділі, а не в слові,
Такі широкі крила, щоб літати …
І струн гітарних, щоб на серце не мотати
Всього, що вже над силу. Чого так багато …
А ще натхнення, щоб вірші писати,
Бо без віршів так просто тінню стати …
Любов, і дружба, і натхнення
Аж до країв наповнили бокал.
Ці складники життя настільки незбагненні
Не мають індикаторів і шкал …
Бокал впав на пісок, та не розбився.
Це друг з біди вчорашньої напився.
Любов крилом махнула й полетіла,
З бокала цього пити не схотіла …
Ну а мені напою цього стало шкода.
Я випив все, що там було до дна.
Така вона людська природа,
Що їй потрібно цього дивного вина …
Успіхів Вам! 
Оригінальний підхід до висвітлення теми кохання.Чудово звучить вірш!
