Clamour
------------
by Elly Bookman
in The New Yorker, Mar. 12, 2018
Десь повітряні удари
білим золотом прорізують ніч.
Те як вони агресивно квітнуть
в тіні військового корабля
в вечірніх новинах має метою
можливо
розворушити в моїх грудях
якийсь бурхливий відгомін, якийсь крик.
Замість цього я пам'ятаю,
як ти мила посуд
і одна малесенька мильна бульбашка
плавала позад тебе, і ти не знала,
що вона там, і
можливо
я прагнув узнати делікатний секрет
тої штуки
що на короткий час зависла
в теплому
світлі кухні, і хотів щоб
він був тільки
моїм, будь-якою ціною.
