Прошу, не думай про мене багато,
На різних паралелях ти і я,
Кохання це всього лише розплата,
Минулий гріх вертає нам земля.
Прадавню весну, ту що не зустріли,
Зів'ялі квіти, що не доцвіли,
Закутані у роси небосхили,
Ті, де щасливі з іншими були.
Ми йшли життям під різними зірками,
І сум, і радість нарізно завжди,
А спільного в серцях лише на грами,
Ти пам'ятай і більшого не жди.
Прошу не думай, не ятри ці рани,
Прошу, та думаю весь час сама,
Усе мине. Мудрішими ми станем,
Бо все міраж. Бо разом нас нема.
