Я закохалась нині у весну,
Я залюбилась у її причуди,
Таку дитячу, і таку смішну,
Таку єдину, що живе повсюди.
Що снігом йде, сміється у вітрах,
Зомліла в сні, замріяна у днині,
Жіночно стигло у своїх руках,
Живу вуаль плете в саду дитині.
Тій світлій пташці- наче немовля,
Тій божій днині- вічні зорепади,
Весь світ її- розбещене дитя,
Веселки ніжні, божевільні гради.
Така незвична і така пянка-
Живуть у ній, і холод, і блаженство,
Така солодка- водночас гірка,
Охрещене у ній чудне шаленство.
Я закохалась нині у весну,
Я залюбилась у її причуди,
Таку дитячу, і таку смішну,
Таку єдину, що живе повсюди.
