|
Я все ще відчуваю ту потребу.
Відчуваю, що хочу я до тебе.
Не вистачає так чогось в душі моїй.
Мені так хочеться іще раз повернутись,
На всі місця, де тепло на душі було,
На Контрактову площу,
Що пахла радістю, турботою,
Наповнена глінтвейном вдосталь,
І Пішохідний міст отой пригадую,
Завіяний вітрами Дніпровськими,
І острів той...
Що за мостом розкинувсь.
А там...
Там перший поцілунок твій,
Солодкий, ніжний і суровий,
Зігрів мене, як чай
Безхатька в дикий холод.
Тепло в душі.
Тепло в душі.
Похолодало.
Теперь та площа другі вихідні,
Наповнена для мене кров'ю,
Сльозами вмита з моїх вік,
І серце так вона щимить...
А міст той проклятий!
Як він гойдавсь, скрипів,
Від вітру льодяного.
Ото моя душа тепер,
Четвертий день,
Все відчува те саме.
А острів той...
Та хай б залило його!
Для мене то тепер,
Біль серця,
Хворого,
Мого.
Мені так боляче,
Якби ти уявляв,
Що скоїв усмішкою,
І запахом свого волосся,
Самим лиш поглядом створив...
Нащо ти вирив яму так глибоко,
Невже тобі не знать,
Як то болить, коли в душі,
Пуста діра, що гноєм істікає,
І зовсім скоро,
Постане раною, що лиш в майбутньому,
Примусить пам'ять підірвать.
І загноїться рана та оп'ять.
Благаю, повернись,
Доки не пізно,
Молю тебе, мій принце,
Не втікай,
Ти викрав моє серце,
Повертай....
До Іммануїла,
Від Костянтина
12.02.2018
22:23
-----------------------------------------------------------------------------
Я сподіваюся що не зустріну осуд тут людський. Я теж людина, так само як і всі, хочу співчуття, розуміння. Але в житті моєму цього немає. Усі страждання втіляю сюди у тому вигляді, якому можу. Прошу вибачення за можливі помилки, неправильну риму.
Дякую за порозуміння,
Щиро,
Костянтин.
ID:
776649
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 12.02.2018 22:26:20
© дата внесення змiн: 12.02.2018 22:26:20
автор: Костянтин-Болеславович
Вкажіть причину вашої скарги
|
