Про дощ
Коли ритми думок вистукує дощ,
знов тікаю в далекі, незнані світи,
де надія і милі неходжених прощ
поведуть по дорозі пізнання мети.
Коли рими душі срібно ллються дощем,
заколисують шепотом тихим про хвилі,
я малюю словами свій жалісний щем,
та рядки знов виходять слабкі та безкрилі.
Коли знов за вікном щось виспівує дощ,
витанцьовує краплями джайв чи фламенко,
коли більшість тікає із вулиць та площ,
я співаю з дощем. Чомусь болісно-щемко…
01.07.2018
люблю дощ 
