Останні кілометри долаю в нічній пітьмі.
Поскрипують двірники на мокрому склі.
Далеко в туманній цій невідомій далині,
Назустріч мені спішать вуличні ліхтарі.
В салоні тихо ніжна музика лунає,
Та тривога ні на мить мене не залишає
Вкотре, до болю знайомий, номер набираю...
Довгі гудки... Не жде!... Не чекає!...
В спогадах, як у гостросюжетному кіно,
Епізоди життя нашого перебираю...
А от і знайома вулиця... Під'їжджаю...
Каштан, що посадив, ніжно обіймаю...
Засинає натруджене місто в нічній тиші,
В домах у вікні уже гаснуть пізні вогні.
У глибокий сон твій дім, також, поринає,
Тільки світло в твоєму вікні ще не згасає.
З останньою надією номер твій набираю...
Твоє: "Слухаю!" Почув і відразу оживаю:
-"Вибач!... Пробач мені!... Я, тебе благаю!"...
- Не знаю, чи зможу...Але заходь... Чекаю!...
Уже давно спить місто в глибокому сні,
Тільки тмяніють ще на вулицях ліхтарі.
І яскраво горить світло у нашому вікні,
Де ми сидимо, обнявшись, з тобою одні.
Написано під музику: Сергія Грищука-В душі моїй ти назавжди.
