На олівець до охранки Валодя потрапив, бо дуже постарався. В останньому класі гімназії треба було підготувати реферат «Сучасність і філософія». Тему Валодя зацінив і взявся до роботи з усім запалом гімназійного серця. Чернетки збереглися:
«Учителі - гмно, інтелігенція - гмно. Селяни - гмно, і вообще все гмно і «шо же дєлать» (Чернишевскій, не всьо, а тільки про «дєлать»). Філософія - гмно, но можна натріпатися на доцента і вибитися в міністри. В культуру і освіту легко, також в юстицію. Треба вибирати (культура легша, там артистки, освіта нудна, по папі видно, а юстиція хорошо, але я їх і так всіх повішу).
Минулі філософи були юродивими vs блаженними (вставити про Діогена і Платонівську академію). Їм подавали Христа раді на сухарик, аби відчепився. Якщо розуміли, що говорять, то подавали цикуту (Сократ). Філософ же 19 століття має бути нагодованим, прилаштованим, і, на всякий випадок, недопонятим. Що для цього потрібно? Багато говорити (Ціцерон, Сенека), вставляти іншомовні слова (латиняни, греки, німці. Особливо німці: беліберда, але яка: «річ в собі», «річ поза собою» - це треба вміти) і не кліпати (це важливий психологічний момент! Треба научитися у маміньки, вона так на папу дивиться. Він тоді нічого не перепитує, і у всьому соглашається, хоч вона і брєд несе). Але перше діло в філософії - раби. Це архіважно! Без рабів філософії не буває. Найкраща філософія була тоді, коли не було дефіциту рабів (Стародавні Греція і Рим). Раби потрібні філософа годувать, одягать, прибирать і не напрягать (примітка: жінка-раб (супруга) не годиться. У жінки - папа, з папою потрібні хороші відносини, тоді папа нагодує. Однак, папі нужен зять-філософ? Тьфу. Риторичне запитання, вставити про риториків). Раб слухає і не сперечається. На ньому відпрацьовувати промови, спостерігати за рефлексами. І спонсор! Філософу потрібен спонсор. Спонсор філософа утримує, а раб на філософа працює. Це інь та янь (Китай, загнути про Конфуція), альфа і омега (всіх греків разом) для доброї філософії! Звідки сучасному філософу взяти раба? Звідки... опять «шо дєлать» (Чернишевскій). Тут великий пробіл, який і є основним питанням філософії.
Пішли далі. Спитають: як же європейська філософія, де там раби? А я відповім: а де там філософи?! Кілька штук на кафедрах, і ті синки банкірів (Шопенгауер), пасторів (Ніцше) і ще теоретик на парафіяльній касі (К‘єркегор, перевірити). Один Конт працював головою, бо інженер, а всі інші язиками. А, ще цей, альфонс баронесин, Маркс... Цей взагалі устроївся... (знов німці. Німців забагато. Залишити? Стоп. Їх багато, значить, і спонсори в них є. Ось де гроші на розкрутку! Цінна думка!). В цьому місці розвернуться (давити на спадок, який Маркс профукав, і на Енгельса, який все фінансував - викладачу сподобається, йому взагалі ніщо не дісталося від тестя). Тут ще багато треба вчитися по психології. Взагалі, вчитися, вчитися і вчитися! Нарешті, найголовніше: філософ має бути практиком жизні. Теорія без практики - гмно. Ще Архімед казав, що світ пора перевертати. Він тільки казав, а хто зробив? От головна риса сучасної філософії: вона стає дієвою! Подумав – задумав - зробив! А не як раніше: подумав – сказав - вмер. «Держава - це я!» (Людовік 14, самий лучший філософ минулого. До нього Рішельє, Нерон і пізній Рим). Тому я буду державою. Архіважно. Тоді покотитися, як надо: 1) рабів собі я забезпечу (подивитися Платона, він цю тему починав ). Рабами буду керувать я, головний філософ: цар (...), геній (...), імператор (...). Шоб не надірваться, потрібні 2) товаріщі, група, еліта (...), патриції (...), аристократи (...), команда. Товаріщі теж філософи. тому можуть зарізати. Шоб товаріщі не зарізали, потрібні 3) вірні слуги: охоронці, карателі. Іменно! Я буду деміургом (...) нового світу («Інтернаціонал»). Бомба!
Отже. До мене, вся філософія поділялася на матеріалізм та ідеалізм. І то, і то - гмно, але скористаюся. Перевірити ще ніхто не додумався, а треба емпіричним шляхом (що там про емпіриків в Брокгауза? Обов‘язково почитати). Головний постулат матеріалізму: буття визначає свідомість (хто це сказав?). Головний постулат ідеалізму: спочатку було слово (Біблія). Хто кого. Чогось бракує, чогось бракує... Спускового механізму бракує! Точно! Пістолет є, а курка нема. Шо в нас буде курком, а шо-шо в нас буде курком («Казка про рукавичку». Тьфу, не в реферат).... Поштовх потрібен. Ага! Світ перевернутий - війна! Во! Як є війна, ізми зіллються в одне, і получиться. Це ж красота яка: діждатися війни і взяти все це розвалити до одного місця: гімназію, Симбірськ, Расєю... Вчителів повісити, особінно математика і хіміка. Вау! Красота яка! Увльокся. В реферат не піде. За порядком. Строїмо новий мір. Берем те, що під рукою і не жалко: населення (в рефераті не називати). Нацьковуємо одне на одного. Керуємо процесом. Організуємо хаос і невиносімоє буття (биття! ха!). Стоп! Нацьковуємо і керуємо. Як, чим? Словом! Усно? Не дурак. Приб‘ють. Значить, на віддалі. Значить, газети для грамотних - раз, кіно для чутливих - два (нянька-дура завжди повторювала, що краще один раз побачити, ніж сім разів почути, тому пишемо «кіно - саме важне мистецтво для дураків», книжки грубі (для кого? Для себе! Для солідності. Щоб бути головним над всякими товаріщамі - раз, а ще перший раз - щоб знайти спонсора для себе. ). Так, так, так, уже щось вимальовується. Хм... товарищі... Де їх взяти... В Фіми связі великі, в нього попитаю... Для початку головне, щоб товарищів було мало. Лучше менше, та лучше... і не якісь там платоновські учні, а солідні мужчини, крєпєнькі... такі... А от слуги вірні, де їх взять? Не наберешся, не напасешся... шоб мою персону запросто оберігали. О! «Запросто» не буде, значить, треба платить, і то багато. А гроші звідки взять? Звідки взять, звідки взять, царя-папку пов‘язать... Царя в тюрму, або під гільйотину (Робесп‘єр - Людовік 16 - французька революція). Яху! Я назву це революцією! Золото, отже, собі, і трохи охрані, і трохи товаріщам. Отже. Все впирається в гроші. Будуть гроші - будуть виконавці - будуть товарищі - буде влада. Значить. Треба брати столицю: одним ударом - і каса, і влада.
Підведемо підсумки. В рефераті «раби» замінити на «учні», «слухачі», «симпатики». Можна вжити «революційна сила або клас». Все залежить від контексту. Товаріщі будуть «філософами» і «однодумцями». Виконавці - «соратниками». Все має бути з дотриманням традиційної термінології. Перший абзац: «Розмірковуючи над природою двох діаметрально протилежних напрямів філософських підходів до пізнання світу, матеріалізму (М) та ідеалізму (І), приходимо до наступних відправних положень:
1) істинність М чи І неможливо довести шляхом дискусії і логічних побудов, однак
2) можна поставити експеримент про практичну перевагу одного з цих підходів (від загально-екзистенційного «бути чи не бути» Шекспіра до рольового про «тварюку тремтячу» Достоєвського) як методу вже не пізнання, а перетворення світу під свою мірку в умовах технічного та економічного прогресу кінця 19 століття».
Назва реферату: «Криза сучасної філософії у зв‘язку з відсутністю рабської сили і постійних спонсорів».
Вчитися, вчитися, вчитися.
ID:
774013
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.01.2018 17:31:24
© дата внесення змiн: 29.01.2018 17:31:24
автор: Artemis
Вкажіть причину вашої скарги
|
