Божий слуга. (Присвячений В. В. Поворознюку, капелану)
Гарний молодий юнак
Військової статури
З любов'ю дивиться на нас,
Веде щирі розмови.
В руках у нього слово Боже.
Його читає він, тлумачить,
До кожного достукатися зможе,
Те що в серці по очах він бачить.
Говорить - наче думки читає
І їх до Бога направляє,
Часом навіть дивно,
Звідки він все знає.
Йому Господь слово відкрив,
Щоб він людей навчив,
Їхні думки й життя міняв
І їх до Бога направляв.
Він служить Богу.
І щиро молиться за всіх,
Долає далеку, нелегку дорогу,
ЩОб церкви по селах створить
Створив одну, і другу, й третю,
Та тут війна настала...
Солдати гинуть у бою -
Спасати доля їх призвала.
Хто ж як не я?..
Так капіланом став.
Молилась вся його сім'я,
Щоб Бог його там зберігав.
І Бог беріг, і скрізь був з ним.
Каялись солдати молоді,
Коли у бій за Батьківщину йшли,
Господь давав їм сили в боротьбі.
Капілан попереду завжди,
А зброя його - слово Боже.
Ніякий ворог не ввійде сюди,
Тож будь спокійний, друже.
Хто проти нас, як з нами Бог,
Чого боятися тоді,
Адже такий божий народ
Здолає труднощі усі.
Настане світлий день -
Воскреснуть всі солдати,
Які в бою за Батьківщину полягли
І зрадіє земля - мати.
А наш юнак уже змужнів
Та Богу вірно служить,
Вже нову церкву він створив
З людей - сімей військових.
Коли б трудилися так всі
І бога прославляли,
То жити стало б краще на землі
І ангели б у небі заспівали.
квітень 2017 року.́
