(Груднева ніч)
Холодна тиша дихає словами,
у місяця промінні сніг іскрить.
Міцний мороз лункі виводить гами
і кришталем звучить у кожну мить!
З кишені вовну витрусило небо,
земля пуховим вкрилася рядном.
Нова зима несе природі требу –
пейзаж у білім ліг на полотно!
Грудневий Місяць у зимову пору
іде у сни дорікою старим,
немов потвора лізе до комори,
ламає стрій із вишуканих рим…
За невиразність щось усе буркоче,
відсутність новотворів і на грам,
та моє его солодко лоскоче
рясним вінком тернових епіграм.
Візьму в долоні сніжного натхнення
і домішаю у емоцій вир,
додам чарчину із кульбаб варення
і вийде од безсоння еліксир!
26.12.2017
