Я без весел,
В мене тільки руки,
А вода довкола крижана.
Пам’ятаєш? В день гіркий розлуки
Ти налив прощального вина.
Потьмяніло листя на деревах,
Сніг липучий гупав у лице.
Незворушні лиш лежали леви,
Листопад прокреслив олівцем
Мій маршрут в майбутнє,
Якби знала,
Як пройду від пункту А до Б,
То в дорогу певно не рушала б,
Прихопивши клаптичок тебе.
«Далі йди!» – ворона прокричала.
З кожним кроком легшало усе.
Я любов до тебе проміняла
На любов до віршів та есе.
