Млин одвічний стоїть,
перемелює зерна й коріння,
кожен день, кожну мить
забираючи нас або в нас.
Не ламається, бач,
хоч воюй, хоч моли на колінах,
поміж втіх і невдач
не гальмує на Пасху чи в Спас.
Навіть зірка згоря,
в тім немає чиєїсь провини,
ту чекає діра –
чорна яма безодні і тла.
День дев’ятий минув,
наближаються сороковини.
Попід жорна млина
сила духу твоя затекла.
Відболить, відпече
і сховається в зморшках ізгодом.
Вже не терпне плече
від твоєї міцної руки.
Я не можу іще
стерти номер твого телефону –
наче вселиться щем,
а на небі погаснуть зірки.
(2017)
