О, якби ви тілько знали,
Як я сумую за співом солов'їв,
За матір'ю своєю, за зеленим гаєм
І дзюрчанням річки.
Як поспіхом прибіжу до неї,
Спущу я човника свого,
Нехай пливе по бурній течії
Може він знайде його...
Ніхто мені не скаже, як має бути а цьому світі.
Все парадоксальне і несправжнє...
Омана і брехня обвили мою шию,
І душать без упину, ламаючи душу мою
Земля повита гріхами і пороками людськими
Нема, нема, немає більше віри...
