Поцілуй на прощання сон,
Відпусти під весняний дощ.
З губ твоїх нестиглий прокльон
Зірве шум полохливих площ.
Не читай романи вночі,
Сивий місяць вітай крізь скло,
Порахуй зірки та кричи,
Як затьмарює тьмяне тло.
Обіймай порожнечу днів,
Кожен звук складай у мішок,
Програватимеш, як хотів,
Не згадає жоден пророк.
Не згадає м’яка трава,
Якщо з неба знов не впадеш.
Ця сторінка вже не нова,
Стародавні дороги теж.
Перехрестя вітер зустрів,
На вузьких чекаєш мостах.
Поцілуй на прощання гнів,
Зупинись на мить в кольорах.
