Упали роси на життя покоси
Тай оживили півсухе зело,
Хоч у душі моїй розквітла осінь,
Згадалося усе, що відбулось:
Дитинства незаплетені косички,
Кохання першого невипите вино,
Й оті далекі, недитячі звички,
І батькова криниця з темним дном.
Те джерело краси і прохолоди,
Хлібів стіна в задимлених полях,
І вулиця з корінням мого роду* –
Прапращурів моїх свята земля.
Не полинами спогади лягають –
Солодкощемним трунком у душі,
Й краплинками минулого збігають,
Наповнюючи тим теплом вірші.
9.10.2017.
*У нашому селі Верескуни була центральна вулиця Ходаки, де за моєї пам'яті, крім сім'ї мого дідуся, жили сім'ї його двох братів та близьких родичів з прізвищами Ходак.
Ганна Верес (Демиденко).
Дуже гарно і щемно, Ганю! Читаю ваш вірш і бачу своє село, колись велике і вулиць багато. І на деяких вулицям жили цілі родини, по їх прізвищах і вулиці називали. Одна з вулиць назавалася Чубівка, там жити Чубенки, моя бабуся із їх роду...Дякую за приємні спогади...